.
Ж И З Н Ь -Э Т О
нізм. В уявленні давніх слов’ян час збігався з вічніс-
тю. Вони ніколи не зіставляли конкретні відрізки
минулого, теперішнього і майбутнього, тому такого
поняття, як «поспіх», тоді просто не існувало.
Із приходом християнства в їхній історії з’явила-
ся подія (народження Христа), від якої час отримав
відлік, полетівши прямою стрілою у напрямку до сво-
єї кінцевої цілі - «Великого суду Божого». Іншими сло-
вами, час здобув свій чіткий початок і явний кінець.
Сучасні слов’яни, зокрема наші співвітчизники,
ставляться до часу як до «посланця з минулого». Все,
що з ними відбувається сьогодні, розцінюється ви-
нятково як логічний на-
слідок минулих подій, які
були
зароджені
давно,
декілька років, а то й сто-
літь тому7
. Відтак майбутнє
сприймається слов’янами
також у перспективі ми-
нулого. Таке бачення часу
породжує певні песимізм
та бездіяльність, позаяк за
даних умов людина не від-
чуває себе повноправним господарем власного життя,
вірить у долю і фатум. Тобто час /дія неї - це наперед
виписана «інструкція на життя», яка у заздалегідь ви-
значений момеї іт перейде до когось іншого. Тому з усі-
єю впевненістю можу сказати, що слов’яни повністю
залежать від часу тільки на більш сакральному рівні.
ДУЖЕ ДИВНІ ПІРЛХЛНЦІ
Маленьке плем’я піраха, яке мешкає в низовинах
Амазонки, у прямому сенсі живе поза часом, відтак
його заносять у список найунікальніших народнос-
тей світу7
. Річ у тім, що в мові племені повністю відсут-
ні слова, за допомогою
яких
можна
визначите
будь-які часові межі. Не
так давно лінгвіст Ден
Еверет
здійснив
подо-
рож до закритого племе-
ні піраха, щоб навчити
місцевих жителів читати
і рахувати, але його спроби вгнівилися марними. Він
не міг навіть приблизно пояснити тамтешнім меш-
канцям саму концепцію часу, оскільки вони не могли
зрозуміти, що таке цифри. Як виявилося, в племені
використовують лише теперішній час, а якщо певна
подія втрачає свою актуальність для поточного пері-
оду, вона перестає існувати у будь-якому часі. Відтак
для піраханців час минає надзвичайно повільно чи,
радше сказати, взагалі не рухаєтеся. До того ж вони
не мають особливих релігійних вірувань, не згадують
своїх предків і не поклоняються героям минулого.
У своєму щоденнику7
Ден Еверет писав, що у лю-
дей племені піраха надзвичайно розслаблюючий
стиль життя. «Вони не пропускають жодного мо-
менту. насолоджуються кожною митно. Нам є що
у них повчитися», - зазначив науковець.
...ТА ІНШІ ПЛЕМЕНА
Індіанське плем’я хопі, яке мешкає у північно-східній
частині Арізогти, також не переймається питання-
ми ідентифікації часу7
. Мова племені налічуй лише
два слова «раніше» і «пізніше», за допомогою яких
можна визначити часові межі. Звісно, іноді це при-
зводить до непорозумінь, наприклад, коли потрібно
призначити зустріч, але це не заважає хопі бути од-
ним із найбільш мирних та життєрадісних племен
світу.
До
народностей,
які
живуть поза часом, на-
лежать
Також
кочові
племена Афганістану та
Ірану. Вони визначають
час
виключно
завдя-
ки порам року. Навесні
племена мігрують із до-
лин у горн, де знаходять
незаймані
простори
пишних трав для своїх тварин, а коли теплі дні на-
ближаються до завершення, знову повертаються в
долину, яку залишили навесні. Зазвичай це доволі
довгочасні подорожі, яка переходять у замкнутий
цикл, що триває впродовж усього життя кочівників.
Народ Бурунді, який населяє Центральну Афри-
ку, також керується сезонними змінами та особли-
востями навколишнього середовища. Нестримна
жага посекундно ділити і контролювати час поки
що не торкнулася цієї сільськогосподарської спіль-
ноти, відтак її представники взагалі не користу-
ються годинниками, а для призначення зустрічей
спираються на законо-
мірності
природних
циклів. Зв’язок бурунді з
часом базується і на по-
ведінці їхніх корів, які
у своїх звичках є дуже
постійними. Тому коли
хтось, наприклад, хоче
домовитись про пізню зустріч ввечері, він каже:
«Побачимось, коли корови підуть з пасовиська».
Загалом «бути точним» для них не надто важли-
во. Відтак бурунді ніколи не поспішають, оскільки
переконані: те, що було тут декількома хвилинами
раніше, залишиться на тому самому місці і декілько-
ма хвилинами пізніше.
к к к
Це лише декілька прикладів, проте вони, мов ко-
льорові скельця в калейдоскопі, складають свій ви-
багливий візерунок, дивуючи нас розмаїттям світу і
різноманіттям наших уявлень про час.
Оксана Кордоба. журналіст, Чикаго
В уявленні давніх слов'ян час
збігався з вічністю. Вони ніколи
не зіставляли конкретні відрізки
минулого, теперішнього
і майбутнього, тому такого поняття,
як «поспіх», тоді просто не існувало
V В Японії марнування часу
прирівнюється до злочину,
до тяжкого гріха. У розумінні японців
час існує для того, щоб працювати
40
предыдущая страница 41 Колесо Жизни 2010 11 читать онлайн следующая страница 43 Колесо Жизни 2010 11 читать онлайн Домой Выключить/включить текст